26.02.2011р. Б. / Свідчення Патріарха

Зрікшись уряду Верховного Архиєпископа Української Греко-Католицької Церкви, Блаженніший Любомир Гузар зробив вчинок, який вивів всіх нас - всіх, хто про це довідався - на якісно новий рівень. Із властивою йому силою і гідністю Патріарх нагадав нам про велику правду того, що єдиним обов'язком, накладеним Богом на кожну людину, єдиним обов'язком, який власне робить людину людиною, є обов'язок бути вільним, бути вільним у власному виборі. І цим своїм вибором кардинал Гузар залучив залучив нас до того, що називається творенням історії. Найсправжнішої історії, в якій тут і тепер відбувається вічність, яка проявляється тут і тепер.

Проводир Церкви

Зрештою, усвідомлення цього уроку, яке може тільки укріпити у вірі, було би досить, щоби кожному з нас, свідків цього уроку, по-новому поставитися до власного життя. Однак слуга Божий Любомир свідомий того, що його особистий вибір є також викликом, який постав перед різними поверхами спільноти, до якої він належить.

Вибір Блаженнішого змушує зробити відповідний вибір і Синодові, і Греко-Католицькій Церкві, і Католицькій Церкві, і всьому українському суспільству. І перший етап цієї епопеї індивідуальних та спільних виборів почався з тієї хвилини, коли 10 лютого Блаженніший Любомир повідомив у Києві, що Папа Бенедикт Шістнадцятий прийняв його зречення від уряду Верховного Архиєпископа.

Феномен цього кроку полягав ще й у тому, що рішення Гузара було подане у такий спосіб, що одночасно перед мільйонами людей постало питання - як мені до цього ставитися, як я можу оцінити цей факт, що він промовляє до мене? Реакція, яку своїм вчинком викликав в українському суспільстві Патріарх, є свідченням того, що це є вчинок справжнього патріарха. Він зумів взяти на себе максимальну відповідальність, долучивши до відповідальності всіх нас. І показав нам взірець людської гідності, яка насправді притаманна усім нам.

В кожному разі такого - добровільного зречення - ще не було. І це є найкращим свідченням того, що церква, якою опікувався Любомир Гузар, перебуває на доброму шляху. Це означає, що церква живе і розвивається. Незважаючи на те, що багатьом теперішній момент здається критичним і мало не катастрофічним. Незважаючи на те, що у церкві, як і у всьому суспільстві, є дуже багато внутрішніх і зовнішніх болісних труднощів. Любомир Гузар нагадує ще й про те, що найголовніше, до чого спонукає віра, - це необхідність позбутися страху. А відсутність страху є ознакою не байдужості, а причетності.

Десять років тому, коли Владика Любомир очолив Українську Греко-Католицьку Церкву, видавалося, що ближчим часом нічого особливо доброго сподіватися не слід. Значна частина вірних і кліру вважали, що попередні десятиліття підпілля були найкращими часами для церкви, бо тиск сприяв збереженню чистоти віри. Існували побоювання, якою буде церква, перетворившись на повноцінну суспільну інституцію. Крім того здавалося, що будь-хто з теперішніх архиєпископів не може навіть рівнятися до таких велетів, як митрополити Андрей Шептицький та Йосиф Сліпий. І те, що сьогодні ми опинилися у подібній ситуації, побоюючись того, що неможливо знайти наступника, який міг би бути подібний на Любомира Гузара, свідчить про незмарновані роки пройденого шляху. А найоптимістичнішою перспективою є те, що сьогоднішня церква виразно бачить напрями, в яких їй є куди розвиватися далі.

Десять років тому УГКЦ і симпатиками, і супротивниками розцінювалася як маргінальна церква, яка намагається нагадати про своє колишнє становище і значення. Сьогодні ж все виглядає зовсім інакше. І в Україні, і у світі. Греко-Католицька Церква показала, якою може бути християнська церква у сучасному світі, якщо вона прагне відповідати своєму призначенню.

А щодо самого Патріарха, то нині він є унікальною постаттю в Україні хоча би тому, що йому вірить 30 відсотків усіх українців, незалежно від конфесії.

Проблема вибору

Нема нічого дивного в тому, що особиста велич Верховного Архиєпископа привертає стільки уваги до вибору його наступника. Адже головним завданням Синоду є обрання людини, призначення якої передовсім забезпечувало б єдність церкви.

Оскільки УГКЦ є дійсно світовою церквою, неможливо сподіватися, що у Синоді не представлено хоча би кілька тенденцій бачення оптимального кандидата. Теперішня УГКЦ конденсувала дуже добрий потенціал, який представлений двома середовищами. З одного боку, це освіченість і широта погляду єпископів, які виховалися у діаспорі, на Заході. З іншого боку - єпископи, які пройшли через роки підпілля в Україні. У кожному досвіді є як позитивні, так і негативні елементи. Але вибирати, в кожному разі, доведеться передовсім керуючись таким критерієм.

Однак сам спосіб вибору буде також унікальним. І у цьому - велика заслуга Блаженнішого Любомира, котрий весь цей час наполегливо працював над тим, щоби Синод єпископів УГКЦ був здатний самостійно зробити доленосний вибір.

Показовим є еволюція способу вибору очільника церкви. Свого часу митрополита Шептицького обрав Папа Лев Тринадцятий. Митрополит Шептицький сам обрав свого наступника - митрополита Сліпого. Патріарха Любачівського Папа вибрав із трьох кандидатів, обраних і запропонованих Синодом. Любомира Гузара обрав Синод, але вибір був частково полегшений тим, що той впродовж кількох попередніх років вже був Єпископом Помічником з делегованими правами і Екзархом Києво-Вишгородським.

Натомість цього разу Синод буде обходитись без будь-якої зовнішньої допомоги. Однак сам Любомир Гузар вважає, що якраз цей аспект одночасно вказує не тільки на досягнення Церкви, але і на керунок, куди вона може далі розвиватися. Адже тепер, вибравши з 50 кандидатів одного претендента на Верховного Архиєпископа, Синод мусить представити свій вибір Папі й отримати підтвердження вибору. Коли ж УГКЦ буде мати визнання патріархату, такого підтвердження вже не буде потрібно. Синод просто повідомив би про свій вибір Папський Престол.

В кожному разі, незалежно від того, хто стане першою особою УГКЦ, ми можемо бути впевненими, що це не може вплинути на радикальну зміну курсу церкви. Великою перевагою цієї церкви є те, що вона підпорядкована великій меті, якої дотримується впродовж століть. Цією метою є об'єднання. Об'єднання українських церков, об'єднання християнських церков. У різні періоди історії ця мета видається більше або менше примарною, але вона є. І вона вказує шлях - і пройдений, і той, який попереду. Ця мета настільки не вкладається у те, що вважається реалізмом і раціональністю, що цілком може виявитися здійсненною. Зрештою, історія церкви має власний, трохи інший вимір часу.

Тарас ПРОХАСЬКО

Довідка

---

УГКЦ сьогодні

Сьогодні в Україні є 5,5 мільйона греко-католиків та 1,5 мільйона - у світі. УГКЦ управляється Синодом на чолі з Верховним Архиєпископом. До Синоду Єпископів входить 50 єпископів. При УГКЦ постійно працюють 4 Патріарші комісії (літургійна, катехитична, у справах євангелізації та священичого виховання в семінаріях), місія «Постуляційний центр беатифікації й канонізації святих» та Пасторально-місійний відділ. Діють дванадцять митрополичих комісій. УГКЦ реалізує свої соціальні програми через місцеві релігійні громади та церковні мирянські рухи, через мережу благодійного фонду «Карітас України», через чернечі чини та згромадження.

УГКЦ має 3597 зареєстрованих громад в Україні. На даний момент у Церкві служать 2347 священиків. Діють 105 монастирів, монаших чинів і згромаджень, в яких проживають 1248 монахів та монахинь. УГКЦ має 15 навчальних закладів, з яких ключовим є Український Католицький Університет. Загалом, у греко-католицьких навчальних закладах навчаються 1273 студенти денної форми навчання та 252 - заочної. При кожній третій парохії діють недільні школи, яких загалом є 1138. УГКЦ видає 27 періодичних видань. Крім того, в Україні є три греко-католицькі видавництва: «Свічадо», «Місіонер» та «Нова зоря».

Біографія

Любомир Гузар народився 26 лютого 1933 року у Львові. Там закінчив народну школу та перший клас гімназії.

У 1944 році сім'я змушена була покинути Україну. Спочатку зупинилися в Австрії, де Зальцбурзі Владика продовжив навчання в українській гімназії.

У 1949 році родина Гузарів переїхала до США. Середню освіту Владика Любомир закінчив у Малій Духовній Семінарії у Стемфорді (штат Коннектикут). Потім студіював філософію в Колегії Святого Василія, де в 1954 році одержав ступінь бакалавра.

Богословські студії завершив у Вашингтонському Католицькому університеті в Америці.

У 1958 році отримав ліценціят богословія. 30 березня цього ж року владика Амврозій Сенишин висвятив Любомира Гузара на священика для праці в Стемфордській єпархії.

У 1967 році Гузар здобув ступінь магістра філософії У Фордгамському університеті Нью-Йорка.

В 1969 році переїхав до Риму для продовженим богословських студій, які завершив доктором богословія в 1972 році.

У 1972 році Владика Любомир вступає до монастиря Святого Теодора (монахів студійського уставу) в Гроттаферрата (Італія).

У 1973-1984 роках Владика викладає в Папському Місійному Університеті "Урбаніана" в Римі, виконує різні доручення Патріярха Йосифа.

2 квітня 1977 року в монастирі Студійського Уставу в Кастель-Гандольфо поблизу Рима був висвячений Патріярхом Йосифом Сліпим на єпископа.

У 1978 році Патріярх Йосиф призначає Єпископа Гузара архимандритом монастиря Святого Теодора, а також відповідальним за монастирі студійського уставу за межами України.

З 1984 до 1991 року є протосинкелом Львівської Архиєпархії в Римі.

У 1993 році разом зі всією спільнотою з Гроттаферрата повернувся на рідну землю.

У 1993-94 роках служив духівником у Львівській Духовній Семінарії Святого Духа.

У листопаді 1996 року Владика Любомир призначений Єпископом Помічником Глави Української Греко-Католицької Церкви.

26 січня 2001 р. на надзвичайному Синоді єпископів вибраний Верховним Архиєпископом УГКЦ.

21 лютого призначений Папою Іваном-Павлом ІІ кардиналом Католицької Церкви.

21 серпня 2005 року проголосив перенесення осідку Глави УГКЦ зі Львова до Києва.

Джерела:

Галицький Кореспондент

Мандрівники Христа Царя

24.02.2011р. Б. / Не допустити політичної розправи над противниками сталінізму

Арешти, що відбулися в Україні в січні 2011 р. за звинуваченнями в знищенні пам’ятника Йосифу Сталіну в Запоріжжі, занепокоїли християн різних конфесій. Брутальний характер затримання звинувачених, брак доказів їхньої провини, заборона контактів з адвокатом і родичами затриманих суперечать нормам законодавства, прийнятим у демократичних країнах, до яких відносить себе й Україна. Підставою для арештів висувається знищення пам’ятника найкривавішому диктаторові ХХ ст., винному в геноциді українського народу, масових репресіях християн в СССР, що трактується частиною українського суспільства як спроба реабілітації Сталіна й сталінізму. При цьому зберігає чинність указ Президента України № 250/2007 «Про заходи у зв’язку з 75-ми роковинами Голодомору 1932 – 1933 років в Україні» з 28 березня 2007 р., який серед іншого приписує «3.6. Вжити в установленому порядку заходів щодо демонтажу пам’ятників та пам’ятних знаків, присвячених особам, причетним до організації та здійснення Голодомору 1932 – 1933 років в Україні та політичних репресій, а також щодо перейменування в установленому порядку вулиць, площ, провулків, проспектів, парків та скверів у населених пунктах України, назви яких пов’язані з такими особами». Сам же факт підриву пам’ятника з використанням вибухових речовин лишається непідтвердженим. У суспільстві поширюється думка про використання підриву пам’ятника Сталіну в Запоріжжі для політичної розправи над опонентами панівної партії.

Це змушує нас, представників різних християнських конфесій, звернутися до органів державної влади, судочинства й прокуратури з вимогою привести ставлення до громадян України, звинувачуваних у знищенні пам’ятника Сталіну, у відповідність до чинного законодавства, звільнити їх від незаконного утримування під вартою та розглянути звинувачення проти них на відкритому судовому процесі.

Вважаємо за необхідне для збереження суспільного миру, щоб Адміністрація Президента України прокоментувала ці події й витлумачила ставлення державної влади до історичної спадщини сталінізму та пам’ятників діячам сталінської доби.

Архієпископ Ігор ІСІЧЕНКО, УАПЦ

Владика Андрій САПЕЛЯК, єпископ-емерит, м. Верхньодніпровськ, УГКЦ

о.Сергій ОКУНЄВ, настоятель парафії святих просвітителів слов'янських Кирила і Мефодія, УПЦ КП, м. Кам'янське (Дніпродзержинськ)

о.Петро БУРАК, парафія святого архистратига Михаїла, Головний капелан ВО "Тризуб" ім.С.Бандери, м. Тернопіль

о.Юрій КРОЛЕВСЬКИЙ, декан Харківський, УГКЦ

о.Юрій ШАЛАМАГА, настоятель парафії ВМЦ Димитрія, капелан Львівської обласної організації ВО "Тризуб" ім.С.Бандери, УГКЦ, м. Львів

о.Ігор ПАГУЛИЧ, настоятель парафії Переображення Господнього, УГКЦ, м. Кам'янське (Дніпродзержинськ)

Джерела:

Харківсько-Полтавська Єпархія УАПЦ

Воїни Христа Царя

23.02.2011р. Б. / З’явився підручник з євангелізації мусульманів

У Великобританії з’явилася книга, яку написав знавець сходу Нік Хатрат. В ній автор показує християнам, як крок за кроком євангелізувати мусульманів.

Існує багато подібних видань, де автори пояснюють, як навертати християн в іслам, а от книга, яка говорить про навернення в протилежному напрямку, належить до рідкісних. Тема насправді дуже делікатна, а для автора - знавця сходу, а також одного з лідерів євангельських християн в Оксфорді - навіть небезпечна. Нік Хатрат підходить до цієї проблеми з серйозним розумінням.

У самій назві ("Reaching Muslims. A One-Stop Guide for Christians") ні слова не сказано про навернення, але тільки про те, як християнинові дібратися до мусульманів. Хатрат показує, найперше, як встановити дружні відносини з мусульманами, щоб відкрити очі на Ісуса, якого вони вже знають і люблять, дізнаючись про Нього з інших джерел.

Британський євангелізатор попереджає, щоб стосунки з мусульманами не починати з таких тем, як шаріат, або священна війна. Оскільки тоді просто виростають стіни недовіри і страху. Він пропонує повністю зосередитися на особі Ісуса, щоб мусульманські співрозмовники могли пізнати Його по-новому.

Автор застерігає, щоб наївно не твердити, що християни і мусульмани поклоняються одному Богові. Оскільки між нами є згода тільки щодо монотеїзму, але не стосовно бачення Самого Бога. Прикладом є ключове поняття спасіння, яке в християнстві можна осягти через покаяння і віру в Ісуса. В ісламі ж вірять, людина спасеться, якщо Бог вирішує, що його добрі справи переважують погані, - відзначає британський автор.

Цікаво, що книга вчить також і конспірації. Нік Хартрат пояснює, що в багатьох випадках, мусульманин, який приймає віру в Христа, деякий час ще повинен дотримуватись мусульманських звичаїв, але було б ліпше, якби це було лише тимчасовим явищем, - читаємо в книзі.

За матеріалами ekai.pl

Джерела:

Еkai.pl

Мандрівники Христа Царя

22.02.2011р. Б. / Руйнування сімейних цінностей, або ЛГБТ – загроза національній безпеці України

Цьогоріч вітчизняне Міністерство юстиції зробило радикальний крок для пропаганди одностатевих шлюбів в Україні – легалізувало Всеукраїнську громадську організацію лесбіянок, геїв, бісексуалів і тренсгендерних людей – «Рада ЛГБТ організацій України» цим самим показавши світу, що Україна вже не є країною, що живе відповідно християнських принципів.

Організації, що притримуються біблійного світогляду і здорового глузду, побачили у згаданій реєстрації негативні прояви занепаду українського суспільства – популяризація гомосексуальної пропаганди для свідомої руйнації сімейних цінностей, утворення содомічних одностатевих шлюбів яке поширюватиме епідемію ВІЛ/СНІДу, нагода збоченцям у майбутньому всиновлювати дітей що призведе до руйнації несформованої психіки та інші.

Деструктивна діяльність представників ЛГБТ руху досягла і сакрального – віри людини в Бога та її сприйняття церкви: у Донецьку зареєстровано першу організацію ЛГБТ-християн (якщо можна їх такими назвати) «Центр Святого сотника Корнилія», організатори якого переконані, що біблійний сотник Корнилій був гомосексуалістом.

Історичні факти, які традиційна церква не підтримує та розцінює як єресь, горе-християни можуть підтасовувати та спотворювати, проте представники ЛГБТ повинні розуміти, що всі релігійні організації в Україні, а також абсолютна більшість українського суспільства ніколи не змінять свого негативного ставлення до сексуальних відносин між особами однієї статі, а також до союзів на основі таких відносин.

Лише тоді, коли у встановленому законом порядку за пропаганду гомосексуальної культури буде встановлено кримінальну відповідальність, оскільки поширення гомосексуалізму становить загрозу національній безпеці України, в нашій країні смертність не перевищуватиме народжуваність, а суспільство буде християнським не лише на словах, а і на ділі.

Олександр Самрук

ВБФ «Переображення України»

тел.: +38(0332)767234

Джерело:

РІСУ

21.02.2011р. Б. / Більше мільйона осіб – на беатифікацію Івана Павла ІІ

Більше мільйона паломників вже зареєструвалися на церемонію беатифікації Івана Павла II.

Про це повідомив на туристичному ярмарку в Мілані віце-мер Вічного міста. Він також визнав, що для влади Риму буде важливим випробуванням організація та обслуговування церемонії, але водночас і промоцією туризмусеред паломників. Мауро Кутруфо підкреслив, що Рим може забезпечити 140 тисяч місць на нічліг, також є місця в осередках, пов'язаних з Ватиканом та різними згромадженнями, в італійській столиці.

Віце-мер Риму оголосив, що зараз триває пошук додаткових місць для розміщення паломників у найближчих околицях. Він зазначив, що крім поляків вже підтвердили приїзд багато іспанців, португальців та мешканців Південної Америки. На його думку, заявки зробила лише половина з очікуваних двох мільйонів учасників церемонії беатифікації Папи Івана Павла II.

За матеріалами Radio Watykańskie

Джерела:

Радіо Ватикан

Мандрівники Христа Царя

20.02.2011р. Б. / У світі зростає кількість католиків. Представлено «Папський щорічник 2011»

У суботу, 19 лютого 2011 р., кардинал Тарчізіо Бертоне, Державний Секретар Апостольської Столиці, та архиєпископ Фернандо Філоні, заступник Державного Секретаря в загальних справах, представили Святішому Отцеві Бенедиктові XVI новий «Папський щорічник».

Annuario Pontificio (Папський щорічник) – офіційний статистичний довідник Католицької Церкви, який з 1912 року щороку видає Ватиканське видавництво. Він містить основні дані про структуру Католицької Церкви, список усіх Римських Архиєреїв, теперішніх членів Римської Курії, усіх кардиналів і єпископів Католицької Церкви, перелік і докладну статистику кожної адміністративно-територіальної церковної одиниці за попередній рік. Крім того, щорічник подає інформацію про всі дипломатичні представництва Святого Престолу та про представництва інших держав при Святому Престолі, інформацію про Головних настоятелів монаших Чинів та Згромаджень та їхні статистичні дані.

Згідно з новими статистичними даними (станом на 2009), у світі зросла кількість католиків, а також – священиків та семінаристів, в той час як дещо зменшилася кількість монахинь.

Загалом у світі, кількість охрищених католиків між 2008 та 2009 роками зросла від 1 млрд. 166 мільйонів до 1 млрд. 181 млн., що становить 1,3 %. На стільки ж зросла кількість єпископів. Починаючи від 2000 року, спостерігається незначне, але постійне зростання кількості священиків, однак зростання єпархіального духовенства зафіксовано на всіх континентах, крім Європи, натомість, крім Африки та Азії, зафіксовано зменшення кількості священиків, приналежних до монаших інституцій. Незначно збільшилась кількість кандидатів до священства та постійних дияконів.

Джерела:

Радіо Ватикан

Мандрівники Христа Царя

17.02.2011р. Б. / Ієрархи Української Православної та Української Греко-Католицької Церков Північної Америки провели чергову спільну нараду

Щорічна зустріч українських греко-католицьких і православних ієрархів Північної Америки відбулася в Клірвотері, штат Флорида 27-28 січня 2011 року. Ієрархи провадять такі зустрічі починаючи з 2001 року для обговорення питань, пов'язаних з діяльністю та життям митрополій і єпархій та для розгляду можливостей, які можуть допомогти Церквам стати ближче один до одного, бути прикладом для церковного життя в Україні. Цього року в зустрічі взяли участь: митрополит Костянтин - Предстоятель УПЦ в США, митрополит Філадельфії Стефан (УГКЦ), митрополит Вінніпегу і Канади Лаврентій - УГКЦ, митрополит Юрій - Предстоятель УПЦ в Канади, архієпископ Антоній УПЦ в США, єпископ Річард - єпископ УГКЦ в Чикаго, Степан - єпископ Торонто УГКЦ в Канаді, Павло - єпископ Стемфордський УГКЦ в США, Девід - єпископ Едмонтона УГКЦ в Канаді, Іван - єпископ Парми УГКЦ в США, Кен - єпископ Нью-Вестмінстерський УГКЦ в Канаді, Андрій - єпископ Саскатунський УПЦ в Канаді, єпископ Даниїл - УПЦ в США і Браєн - єпископ єпархії Саскатун УГКЦ в Канаді. Іларіон - єпископ Едмонтона УПЦ в Канаді не зміг бути присутнім у цьому році. Єпископ Василь (Лостен), єпископ-емерит Стемфордської єпархії УГКЦ в США був присутній на засіданні в якості гостя.

Тема цьогорічної зустрічі була: «Можливості на шляху до єдності - Що у нас спільного і що нас поділяє». Щоб надати обговоренню більш ширшого бачення, ієрархи також запросили по одному священику з кожної церкви, які зробили відповідні презентації по темі зустрічі. Отець Стівен Войциховський, директор Інституту східно-християнських студій імені Митрополита Андрея Шептицького Університету Святого Павла в Оттаві, Онтаріо, Канада, представив точку зору українських католиків. Протоієрей. Д-р Ярослав Буціора, настоятель храму Покрови Пресвятої Богородиці і професор богослов'я в Коледжі Святого Андрія (Вінніпег, Канада) представив православну точку зору.

О. Стівен коротко представив існуючі діалоги, які мали місце між Католицькою і Православною Церквами. Він зокрема розповів про північноамериканську православно-католицьку консультацію, засновану в 1965 році і Об'єднаний комітет православних і католицьких єпископів, заснований в 1981 році. Обидві комісії опублікували не мало "узгоджених заяв", які стосуються багатьох аспектів віри, які обидві сторони спільно поділяють: про Таїнствах, Богослов'я, Догми, і т.д. Комісії також обговорили найбільш неприємні моменти, стосовно яких важко досягнути згоди. О. Стівен також представив думки сучасних східних католицьких богословів про ці проблеми. Він висловив свою прихильність стосовно того, щоб взяти участь у богословських консультаціях, які були б в змозі зробити більш глибокий аналіз і розробити конкретні документи для діалогу.

О. Ярослав запропонував своє бачення «Про майбутній діалог Церков», стверджуючи, що учасники будь-якої діалогічної зустрічі повинні бути готові відповісти на запитання про себе і про свою еклезіологію до початку серйозного діалогу і повинні бути готові відмовитися від будь-яких упереджень по відношенню до богословів з "іншої" сторони. Крім того, українські богослови повинні бути включені в більш широкий екуменічний діалог, а не дозволяти іншим говорити від їхнього імені. Справжня "зустріч" та переговори між українською католицькою і православною Церквами може стати «каталізатором відродження нашої власної релігійної ідентичності, так необхідної в даний час". Учасники "повинні бути послідовними і теологічно зрілі в їх прагненні до єдності ... повинні слухати один одного ... бути терплячі щодо того, що мало місце в історії ... і не боятися дивитися в очі один одному з любов'ю, бачити один одного як братів у Христі ...».

У свою чергу ієрархи Церков вказали на розвиток відносин між обома Церквами, які не залишилися непоміченими різними Церквами у всьому світі. Коли десять років тому зустрічі тільки були започатковані, був намір створити можливість для єпископів, нагоду стати більш знайомими один з одним та для запобігання незрозумілим конфліктам, які глибоко пошкодили Церкву Христову в незалежній Україні. в 2011 році єпископи побачили необхідність створення постійної Української православно - католицької богословської консультації, яка буде складатися з ієрархів і богословів обох Церков для підготовки поглибленого аналізу і підготовки майбутніх зустрічей. Кожна юрисдикцій –в США і в Канаді – повинна зробити призначення для участі в цих консультаціях найближчим часом.

Ієрархи постановили продовжити в цьому році свої зусилля, та єдиним голосом звернутись до віруючих через послання з нагоди 25-річчя Чорнобильської катастрофи, Незалежності України і Голодомору. Сторони також домовились направити найближчим часом спільний лист до послів Канади і США в Україні і державних відомств двох країн про свою заклопотаність у зв'язку з надзвичайною небезпекою, яка постала перед українською нацією, у зв’язку з діями сьогоднішнього уряду, який займає проросійську позицію і відмовився від прозахідної орієнтації попередніх урядів. Значне занепокоєння висловловлюють ієрархи у зв’язку з втручанням нинішнього уряду в церковне життя - зокрема, йдеться про відкрите фаворитизування Московського Патріархату в Україні.

Заплановано також провести спільний симпозіум у 2013 році з нагоди 1025-річчя хрещення України. Рішення про місце і зміст симпозіуму буде прийняте на наступній зустрічі. У рамках підготовки до симпозіуму сторони висловили бажання відвідати Константинополь і Рим, для зустрічі із Папою Бенедиктом XVI і Патріархом Варфоломієм I, щоб проінформувати їх про свої спільні зустрічі та висловити глибоке бажання подолати поділи Тіла Христового, а також щоб заручитися їх підтримкою для осягнення єдності в церковному житті України.

Наступну зустріч заплановано провести у Колоні (Британська Колумбія, Канада) весною 2012 року

Джерела:

Е-ПОШТА

Мандрівники Христа Царя

16.02.2011р. Б. / Поменшало українців, які називають Росію братньою країною, - опитування

Згідно з даними дослідження, оприлюдненими у вівторок на прес-конференції у Києві, спостерігається падіння динаміки оцінки станів двосторонніх міждержавних відносин. Якщо у грудні 2010 року 58% українців називали двосторонні відносини як хороші і добросусідські, то в лютому поточного року таких людей 50%.

У грудні 2010 року Росію називали братньою країною 30% українців, у лютому 2011 року - 27% опитаних, - інформує ТСН.

При цьому 33% опитаних відповіли, що вважають міждержавні відносини між двома країнами настільки хорошими, наскільки і поганими, 13% - вважають їх в цілому напруженими, поганими, а 5% - не змогли відповісти на це запитання.

Водночас респондентам було поставлено запитання, як вони відносяться до президента Росії Дмитра Медведєва і прем’єр-міністра цієї країни Володимира Путіна.

При цьому 43,9% і 44,7% опитаних відповіли, що в цілому позитивно відносяться відповідно до Медведєва і Путіна, 39,3% і 36,4% - нейтрально, 14,3% і 16,4% - в цілому негативно, 2,5% - затруднялися з відповіддю.

"Після підписання "харківських угод", після тих проривів у зовнішній політиці нічого, по суті, не сталося", - пояснив такі дані соціолог компанії Research & Branding Group Євген Копатько.

Він також зазначив, що за час, який минув після підписання "харківських угод", жодних серйозних проектів, зокрема, економічних, між Україною і Росією не було.

У свою чергу, глава правління Центру прикладних політичних досліджень Пента Володимир Фесенко назвав одним з чинників такої оцінки респондентів охолодження до чинної української влади.

"Відбувається охолодження відношення до нинішньої української влади, воно стає критичнішим і переходить не прямо, а опосередковано на оцінку українсько-російських взаємин", - сказав він.

При цьому Фесенко зазначив, що це не головний чинник, що впливає на оцінку двосторонніх українсько-російських стосунків.

Опитування проводилося з 1 по 10 лютого поточного року в 24 областях України і Криму. Опитано 2078 осіб, помилка вибірки складає 2,2%. Опитування проводилося в рамках проекту Українсько-російські відносини. Рік після зміни влади в Україні.

Як повідомлялося, майже три чверті росіян (72%) у січні заявили, що ставляться до України добре. Рік тому про це заявляло трохи більше половини громадян РФ (52%), повідомляють соціологи Левада-центру.

Джерело:

ЗАХІД-net

10.02.2011р. Б. / Сьогодні, 10 лютого, о 14.00 у м. Києві, у прес-центрі «Український час» «Українського дому» (вул. Хрещатик, 2) відбудеться прес-кон

Глава УГКЦ розповість про підсумки 10-річчя патріаршого служіння

Сьогодні, 10 лютого, о 14.00 у м. Києві, у прес-центрі «Український час» «Українського дому» (вул. Хрещатик, 2) відбудеться прес-конференція Глави Української Греко-Католицької Церкви Блаженнішого Любомира (Гузара).

Зустріч Предстоятеля українських греко-католиків з журналістами буде присвячена підсумкам 10-річчя патріаршого служіння Глави УГКЦ. Під час прес-конференції буде повідомлено про актуальні події у житті Церкви.

Прохання акредитуватися на подію

за телефоном: +38 050 583 59 89

електронною поштою: press@ugcc.org.ua

Для отримання додаткової інформації просимо звертатися за тел. +38 050 664 81 84

о. Ігор Яців, керівник Департаменту інформації УГКЦ

Джерела:

Департамент інформації УГКЦ

Мандрівники Христа Царя

07.02.2011р. Б. / ЛІКВІДУВАТИ УКРАЇНСТВО

сатаніст Табачник крокує...

Зі зведень матеріалів донесень німецької поліції та СД під час Другої світової війни:

«Київській «Просвіті» вже вдалося розгорнути енергійну діяльність. Створено хор. Драматичний і художній гуртки. Крім того створено: ляльковий театр, курси шиття для дівчат, школа креслярів, лабораторія для наглядних посібників, хореографічний гурток (…) Поліція безпеки неодноразово висловлювалася проти існування «Просвіти», так як існує небезпека, що «Просвіта», як організація розповсюджена по всій Україні стане притулком для нелегальних націонал-українських груп спротиву»

«Німецьке цивільне правління дійсно проводить культурну політику спрямовану на знищення української культури. Це переконання призведе до того, що все більші кола будуть переходити до радикального табору і радикального руху, який спочатку був винятково експортованим явищем, принесеним сюди західними українцями та емігрантами, які проникнули на ці землі разом з німецькою армією, а тепер поступово захопить українське населення і стане впливовим. (…) Німецький пропагандистський апарат слід якнайшвидше очистити від українських націоналістичних елементів. Українські провінційні газети досі перебувають під керівництвом радикальних українських ультра-націоналістичних елементів»

«Українська інтелігенція у всіх напрямках використовує слабкість німецьких позицій. Зростає шовіністичний націоналізм, який прагне до самостійності. ОУН Бандери звертає головну увагу на саботаж відправки робочої сили до Німеччини з допомогою усної пропаганди»

«Широкі кола української інтелігенції та напівінтелігенції в Києві та інших містах, як правило під впливом західноукраїнських підбурювачів, використовують всі труднощі та помилки, яких неможливо уникнути, щоб розповсюдити чутки, які повністю отруюють можливість українсько-німецької співпраці»

* На базі фондів Центрального державного архіву вищих органів влади України

Дмитро Табачник, міністр освіти і науки, молоді та спорту:

"Действующая власть успела перекрыть не все краны незаконного финансирования националистических организаций (вроде «Просвіти») из бюджета, но бурный поток стал тонким ручейком, готовым в любой момент пересохнуть"

Газета «2000»

«Украину, с ее великим прошлым, неразрывным с общей российской и советской историей, оранжевые компрадоры пытаются превратить в колонию Галичины, где столетиями проводилось уничтожение сторонников православно-славянского единств. (…) Для выполнения поставленных целей культивируется ложь на государственном уровне, превращающая народ Украины в «воображаемое сообщество», лишенное исторической памяти, а значит ориентиров настоящего и будущего. Видя бездарность навязываемой лжи, крайне важно осознать реальность угрозы, не обманываться тем, что лобовая пропаганда безопасна».

Газета «2000»

«Бандера и Шухевич останутся в истории как националисты и организаторы массовых убийств, но при этом они ещё и будут навечно запятнаны коллаборационизмом».

Сайт Партії брехіонів

"Галичане практически не имеют ничего общего с народом Великой Украины ни в ментальном, ни в конфессиональном, ни в лингвистическом, ни в политическом плане. У нас разные враги и разные союзники. Более того, наши союзники и даже братья – их враги, а их «герои» (Бандера, Шухевич) для нас – убийцы, предатели и пособники гитлеровских палачей"

Газета «Известия»

Табачник крокує по освіті

Ініціативи та рішення Міносвіти

Мова

– російська як мова міжнаціонального спілкування (запозичення із Закону «Про мови в УРСР»)

– вільний вибір мови навчання в обхід української

– жодна мова не визначена як базова для навчання в Україні

– скасування державного іспиту з української для бакалаврів

Література

– орієнтація на «духовні ідеали слов’янства»

– виняткова роль російської літератури

– твори про Голодомор вилучають зі шкільної програми, натомість додають розділ «українська російськомовна поезія»

Історія

– переписування історії «під Росію» (спроба створення спільного підручника з РФ, заперечення Голодомору як геноциду українського народу тощо)

– ігнорування Помаранчевої революції в підручниках

– антиукраїнський «антропоцентризм» (ігнорування військових сутичок українців із росіянами, нівелювання ролі УНР та УПА)

– повернення радянської історичної термінології (Велика Вітчизняна війна замість Друга світова тощо)

Освіта

– нівелювання ролі зовнішнього незалежного оцінювання

– зміна плати за навчання з урахуванням інфляції

– тотальний контроль міністерства над освітніми програмами вишів

– надання статусу «класичний університет» лише вишам, що мають понад 10 тис. студентів

– вибори і призначення керівництва вишів під контролем Міносвіти

– зменшення квот на бюджетне навчання

– обмеження студентського самоврядування й університетської автономії

Джерело:

УКРАЇНСЬКИЙ ТИЖДЕНЬ

05.02.2011р. Б. / ЛЕГЕНДИ І МІФИ ВЛАДИ ТА ЗМІ

ЛЕГЕНДИ І МІФИ ВЛАДИ ТА ЗМІ ПРО ПАМ`ЯТНИК СТАЛІНУ В ЗАПОРІЖЖІ

За його обезголовлення в СІЗО зараз сидять 9 (дев`ять!) громадян України. Їх катували, до них по 10 днів не допускали адвокатів.

Міф №1. Пам`ятник збудувала місцева громада

"Місцева громада має право будувати за свої гроші пам'ятник кому вона забажає. Влада не має права забороняти людям поклонятися будь-яким ідеологічним канонам, хоча повинна присікати спроби нав'язувати ці канони іншим", - сказав Табачник.

Брехня. Місцева громада не будувала цей пам`ятник. І не давала дозволу на будівництво. Його збудував за свій кошт Запорізький обком КПУ.

Міськвиконком Запоріжжя офіційно визнав, що цей монумент стоїть незаконно і може бути знесений за рішенням суду. Ось документ - перша та друга сторінка.

Голова Запорізької ОДА Борис Петров також визнав, що пам`ятник незаконний.

Міф №2. Це не пам`ятник, а бюст.

"Во-первых, это не памятник, а бюст", - сказал Дмитрий Табачник в эфире Шустер Live.

"Не йдеться про жодний пам'ятник", - наголосила вона. Герман пояснила, що члени КПУ на подвір'ї власного офісу намагалися встановити бюст Сталіна, який вважається малою архітектурною формою.

Брехня. В жодному українському законі немає поняття "бюст". Бажаючі можуть переконатися самі пошуком на слово "бюст".

Запорізький міськвиконком (в вищенаведеному документі) називає цю споруду "монументом".

Пам`ятники у формі бюстів стоять в кожному місті, їх встановлення потребує дозволу міської влади.

Легенда і міф №3. Пам`ятник стоїть у дворі офісу КПУ, який є їх приватною власністю.

Герман пояснила, що члени КПУ на подвір'ї власного офісу намагалися встановити бюст Сталіна, який вважається малою архітектурною формою.

"Во-вторых, он сооружен не в Запорожье, а на территории офиса одной из политических сил", - сказал Дмитрий Табачник в эфире Шустер Live.

(про абсурдність заяви, що офіс не знаходиться в Запоріжжі я мовчу)

Виявляється, що в цій будівлі юридично ніякого офісу КПУ немає!

22 липня 2010 року Дмитро Харьков оскаржив у суді спорудження пам’ятника Сталіну у м. Запоріжжя.

Ось що він повідомив 31 січня 2011 року.

"Наразі спливає термін розгляду мого позову Орджонікідзевським районним судом. Мають призначити дату слухання, або винести вмотивовану відмову. Загалом процес розгляду дуже затягується канцелярією суду.

Спочатку була відмова у прийнятті до провадження з Жовтневого райсуду Запоріжжя, не території цього району пам`ятник і стояв. Причина відмови - там де він стоїть обкому КПУ нема, принаймні юридично. Той суд розглядав позов 3 місяці (2 по закону і місяць суддя була у відпустці). Потім позов ми перенаправили до Орджонікідзевського райсуду, за місцем реєстрації обкому КПУ."

Кому ж насправді належить ця споруда і чия то приватна власність, якщо ця прибудинкова територія дійсно є в приватній власності - це гарна тема для журналістського розслідування.

Це був міф, а тепер - легенда. Знову повторюю цитату

Герман пояснила, що члени КПУ на подвір'ї власного офісу намагалися встановити бюст Сталіна.

Ця цитата датована 4 травнем 2010 року. З тих пір майже всі ЗМІ повторюють магічне словосполучення "двір офісу". Наприклад:

"Сегодня, 28 декабря, в Запорожье неизвестные отрезали голову памятнику Иосифу Сталину, установленного во дворе дома, в котором находиться офис областного комитета Коммунистической партии Украины."

"За полчаса до Нового года неизвестные взорвали бюст Иосифа Сталина, расположенный во дворе здания обкома КПУ."

Набравши в Goog-лі "Сталін двір" або "Сталин двор" ви можете самі переконатися, що вже на протязі 9 місяців ЗМІ не додумалися подивитися, а що ж то за двір такий і тупо повторюють слова Герман і Табачника.

Показуємо "двір". Дивіться.

Як ви бачите, це не двір, а вулиця. В центрі міста, вхід в будівлю вже після встановлення пам`ятнику там було огорожено прозорим парканом.

До речі, цей "двір" чомусь посиленно охоронявся міліцією.

Как в Запорожье охраняют памятник Сталину "На фасаде невооруженным глазом можно рассмотреть камеру наружного наблюдения, информация с которой передается на монитор в каптерке дежурного. Как только он замечает что-то подозрительное, тут же должен нажать кнопку вызова госслужбы. Ночью машина с правоохранителями дежурит за углом, буквально в пятидесяти метрах от объекта."

Хто наказав і на яких підставах охороняти незаконну споруду? Теж гарна тема для журналістського розслідування.

Міф №4. Влада нічого не може зробити. Це приватна власність КПУ.

Цей аргумент мені з особливою наполеглівістю доводили в дискусіях про те, як боротися із цим пам`ятником.

Це теж брехня. Є ніким не скасований указ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ N 250/2007 від 28 березня 2007 року "Про заходи у зв'язку з 75-ми роковинами Голодомору 1932-1933 років в Україні".

В указі сказано "3. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям: ... вжити в установленому порядку заходів щодо демонтажу пам'ятників та пам'ятних знаків, присвячених особам, причетним до організації та здійснення Голодомору 1932-1933 років в Україні та політичних репресій, а також щодо перейменування в установленому порядку вулиць, площ, провулків, проспектів, парків та скверів у населених пунктах України, назви яких пов'язані з такими особами."

Голова ОДА замість виступати з заявами давно міг би видати розпорядження знести цей пам`ятник. Міськрада давно могла подати в суд за незаконне встановлення пам`ятника - як сказано у наведеному вище документі міськвиконкому. Нарешті, суд давно міг розглянути позов Дмитра Харькова.

Але... Ми не живемо в правовій державі. В нашій державі за пошкодження незаконної споруди висунуто звинувачення 9 особам. Їх звинувачують по ст. 296 ч.2 Карного Кодексу. Стаття ця звучить так:

Стаття 296. Хуліганство

1. Хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом...

2. Ті самі дії, вчинені групою осіб, - караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до чотирьох років.

Я вважаю, що сам факт встановлення пам`ятнику людині, яка знищила мільйони українців, це і є "явна неповага до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом". І я знаю, цо мою думку поділяють мільйони співгромадян. Чому правоохоронні органи за цією самою статтею досі не висунули звинувачення Запорізькому обкому КПУ?

Про судові розгляди справ обезголовлювачів Сталіна ми регулярно повідомляємо в новинах. В нас є всі телефони їх адвокатів. Журналістів, що бажають висвітлити цю справу і хочуть поговорити з адвокатами, просимо писати на news@maidan.org.ua.

Цією статтею ми починаємо дискусію про те, як протидіяти повзучій сталінізації України. Діліться вашими думками! Тільки разом ми зупинимо тоталітаризм!

Наталка ЗУБАР

Джерело:

БАНДЕРІВЕЦЬ

04.02.2011р. Б. / В УГКЦ натякнули, що Янукович і Ко розсварили українські церкви

В Українській Греко-Католицькій Церкві не було випадків переходу священиків до Московського патріархату.

Про це у коментарі Gazeta.ua прес-секретар Патріархії УГКЦ Ігор Яців.

“Наразі з храмами УГКЦ ми не маємо таких сигналів. Хоча до нас звертаються представники Київського патріархату, щоб ми розуміли проблему, брали участь у відстоюванні їхніх прав. Адже сьогодні вони, а завтра ми. З цим важко сперечатись, бо це закономірність. Безумовно, це лякає і створює міжконфесійну напругу.”, -розповів він.

За словами Яціва, все було гаразд донедавна, діяла Всеукраїнська рада церков, відбувалися внутрішні дискусії й ухвалення спільних рішень.

“А зараз це зайшло в глухий кут. Віддаючи абсолютну перевагу одній з конфесій, влада свідомо чи несвідомо створює міжконфесійну напругу”, - зазначив прес-секретар.

В УГКЦ також нагадали, що президент Віктор Янукович забув привітати їх з Різдвом.

"Те, що нас навіть не згадали у різдвяному привітанні президента, нас не настільки турбує. Хоча б тому, що греко-католики, за своїм обрядом, за своєю вірою, є православні. Тобто нас не привітали лише з погляду конфесії. Але не так проблема в тому, що нас не згадали, як навмисне і постійне фаворизування однієї конфесії перед іншими", - зазначив прес-секретар...

Яців вважає, що місцеві чиновники бачать сигнали з центру і намагаються догодити владі.

“Починають підтримувати відповідну конфесію на місцевому рівні. Одним не дають навіть те, що законне, а іншим, ще навіть не попросили, надають усе”, - додав він.

Раніше Патріарх Філарет в інтерв’ю одному із ЗМІ заявив, що у 2011 році УПЦ КП може бути ліквідовано.

Джерело:

Мандрівники Христа Царя

02.02.2011р. Б. / Перший день по операції.

Користуючись нагодою, хочу щиро подякувати тут (бо вчора в операційній не міг) лікареві, кандидату медичних наук Юрію Кирпі, за вдало проведену ним на моєму, немічному тілі, операцію. А також усім тим, хто молився за мене грішного і тим, хто допоміг коштами, заплативши за операцію. Отже, нехай Господь наш, Ісус Христос і Пресвята Богородиця, щедро винагородять вас своїми дарами і ласками.

З повагою і любов'ю, бувший парафіяльний сторож р.Б. Леонід.

02.02.2011р. Б. / У наступній серії телерозвідки про Митрополита Андрея на «5 каналі» розкажуть про створення Російської Греко-Католицької Церкви

Триває показ 4-серійної телерозвідки про Митрополита Андрея (Шептицького) у рамках авторської історичної програми Андрія Охримовича «Машина часу» на «5 каналі». Програма виходить щосереди о 21.50.

«Фігура Митрополита Андрея довгі роки була як замовчувана, так і перекручувана. Це була моя давня мрія – реалізувати проект про Шептицького», – сказав у коментарі Департаментові інформації автор сценарію документального серіалу Олег Криштопа.

За словами сценариста, телерозповідь про Митрополита Андрея побудована у хронологічному порядку. Якщо у першій серії глядачі могли довідатися про родину, юність та становлення майбутнього духовного лідера українців, то цього тижня можна буде дізнатися про діяльність Митрополита у часи І Світової та Українсько-польської війни 1918 року, а також про створення стараннями Шептицьких Російської Греко-Католицької Церкви. Третя серія проекту буде присвячена економічній діяльності Церкви у міжвоєнні часи, а у фінальній серії автори розкажуть про діяльність Митрополита Андрея у часи першого приходу радянської влади, німецької окупації та після повернення більшовиків.

Прикметно, що чільним експертом у телепроекті про Митрополита Андрея виступає Глава УГКЦ Блаженніший Любомир. Першоієрарх УГКЦ розповідає про великого очільника Церкви не лише як спадкоємець престолу, а й як науковець. Не усім відомо, що Блаженніший Любомир довгі роки вивчав духовні надбання Митрополита Андрея і саме їм була присвячена праця теперішнього Предстоятеля УГКЦ на звання доктора богослов’я.

Як можна було пересвідчитися з прем’єрної серії проекту, що вийшла в ефір минулого тижня, програма «5 каналу» про Митрополита Андрея суттєво різниться від продуктів сьогоденного комерційного телебачення, де документалістика зазвичай підмінена побудованими на сенсаціях поверховими історіями про життя великих. Проект авторів «Машини часу» розрахований на вдумливого глядача. Майстерно підібрані унікальні архівні відеоматеріали та копітка робота з першоджерелами у роботі команди «5 каналу» водночас поєднуються з сучасним динамічним викладом.

Джерела:

Департамент інформації УГКЦ

Мандрівники Христа Царя

Додатково, можете переглянути в лівому блоці сайту, у розділі "Відеоновини" (внизу) документальний відеофільм - про блаженного священномученика Леоніда Фьодорова, учня Митрополита Андрея Шептицького і Першого екзарха Російської Греко-католицької Церкви, якого замучили до смерті "православні" комуністи на соловках...